Ні! Щастя не сиплеться нам із кишень,
неначе достаток із рогу…
Іще одна ніч, може ще один день
і видихне люд: «Перемога»!
Героїв обнімуть кохані жінки.
З трофеїв, хіба-що лиш рани…
На мармур спасенні опустять вінки -
загиблий вояка був славний.
Пом’януть бійця, а безстрашний танкіст
сховає непрошені сльози…
На площах, війною поранених міст,
і стяги, і хори, і мімози.
Цей день святкуватимуть небо й земля.
Без мізків вершителі воєн!
І мирні машини помчать у поля,
і біля станка стане воїн.
І я у чеканні знайомий перон
сто раз переміряю знову.
Розлука, самотність - усе, наче сон…
З’єднають любов нас і слово.
2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2015
автор: Синсела