Ясні речі зрозумілі без торгу:
грають тверезі, кохають сп'янілі...
Дотики такі ж безжальні, як синці на шкірі:
один раз торкнешся - болітиме довго.
Ти торкаєшся так, що спирається видих з горлянки.
Хто б залив ці легені вином, та бодай і водою?
Я ненавиджу зорі - то єдині твої коханки,
ти любив би їх більше,
якби більше було можливо.
Я мовчу вже про сніг і про перші весняні ночі!
Ти готуєш свою появу,
ніби світ це побачить востаннє.
Я того вже чекаю і хочу!
НедотОркний захід, що змінить моє світання.
І от ти думаєш: ще раз я дістанусь зірок
і зупинюсь!
Та кожного разу хотілось більшого:
одна помилка мені коштувала іншої,
один ти мені коштував безлічі помилок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: Діана Власт