Поколихай ти, вітре,у полі ту стеблину,
Ти, сонечко, зігрій-но холодну Батьківщину,
Щоб сльози всі просохли та й на її обличчі.
Прислухайся як стогне, прислухайся як кличе..
Ти,дощику, омий нам руки від насилля,
Бо жити у руїнах народ уже не в силах.
Нехай сніжком притрусить,омиту кров"ю неньку,
Щоб вся біда минулась й забулась потихенько...
Ти, місяце,освічуй і в темную годину,
Щоб не зумів наш ворог проникнути в країну.
Ви, зорі, в допомогу усім нашим солдатам,
Світіть,щоб завжди знали,що їх чекае мати.!
Світанок все ж настане,
Війна згорить з росою.
І,зализавши рани,
Ми оживем з тобою!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598322
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2015
автор: Наталка Жвава