Я просила у Бога забрати любов,
Щоб ніколи вона не вернулася знов
Щоб в спокої серце до смерті жило.
А те, що було - бур’яном поросло.
І сталося так - Бог почув молитви
Вже більше не треба нікуди іти,
Нікого чекати, завмерти на мить
І поглядом погляд знову ловить
Пустеля рівненька - в ній чистий пісок
Спасибі за щедрість і мудрість, мій Бог.
Спасибі за хрест, що обрала сама.
Та ноша, скажу я Тобі нелегка.
Пустеля, пустеля в думках і душі,
Може так краще? Спасибі Тобі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: Тетяна Акименко