Чорний цвях ти так просто вбиваєш у груди –
Прямо в серце моє. Як ти можеш? Ну, як?..
По-звірячому холодно. Але ж ми – люди!
Ти ж був добрим, здавалося… Що ж бо не так?
Стільки років разом ми долали проблеми,
Розуміли з півслова. Хто ж тебе підмінив?
Де взялася стіна непростої дилеми,
Хто між нами її і коли спорудив?
І невже я тебе дотепер не пізнала?
Ти ж той цвях недовіри таємно ховав.
Я відкрита була й своє серце поклала
На вівтар того щастя, що ти розтоптав.
Так не можна! – кричу. Так не чесно! – волаю…
Та мій голос потоне у холодних очах,
І я, вкотре в житті, силу волі збираю,
Щоби вирвати з серця підло загнаний цвях…
03.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: Salvador