Посадити душу в клітку і примусити мовчати!
Та чи довго зможе в клітці жити й мучитись душа?
Їй би волю, їй би сонце, їй би квіти, а не ґрати,
А її, бідненьку, морок, мертва тиша оглуша...
А її, бідненьку, давить чи то кара, чи прокляття
Тягарем сумних мелодій і простих буденних справ...
І палає в безнадії опікаюче багаття,
І кипить усередині рим і болю віршосплав!
Мовчки стукає об ґрати стомлене співоче серце
І ховає свою втому від жалю і від людей...
Заховалося від світу, потонуло в сліз озерці
Й наполегливо на волю хоче вилетіть з грудей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597960
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2015
автор: Анатолій В.