Країна тужить у вогні…
Неначе небо все палає,
Брати повстали у ночі,
У них так стару вже немає.
Здавалось смерть з’явилась там,
Де брат за брата полягає,
А їх чекаємо ми тут,
Хоч правду мало хто з нас знає.
Таке в нас бачення життя,
Новини всі переглядаєм,
Байдужі певно ж не усі,
Та й не усі ми мир чекаєм.
Комусь це вигідна війна,
Для кого люд це клаптик м’яса,
А їм все гроші лиш давай,
Й вони про мир будуть брехати.
А ми з надією в житті,
Будемо Бога все благати,
Просити долю кожні дні,
Бійців за мир оберігати.
І відкладати власний кошт,
На волонтерську допомогу,
Якби не ми, простий народ,
Так розуміли цю турботу.
Ми прагнемо миру у бутті,
Й для покоління молодого,
Котре мале ще у житті,
Війни не знало щоб ніколи.
Щоб все розквітло навкруги,
Щоб мир в повітрі посилився,
Раділи й жили, кожні дні,
Й війні не треба щоб хтось вчився.
Країна тужить у вогні…
Як фенікс з попелу повстане,
Бо неможливо назавжди,
Народ в приниженні вбивати.
А.А. Отченко 01.08.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597267
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 02.08.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко