Було колись, напевно до пришесть,
Коли ходили ще поміж людей пророки
І совісті ще було чути кроки,
Найвище за усе цінилась честь:
"Поводься гідно, поважай старих,
Шануй батьків, будь захистом для жінки,
Не кинь в біді товариша, краплинку
Май співчуття й до ворога, бо гріх
Чинить інакше". Де ви, ті часи?
Минулися і поросли травою
Стежки до співчуття. Тепер юрбою
Керує страх, продажність. Наче пси
Гарчать на тебе нещодавні друзі.
Вони ще переповнені ілюзій...
Чекай, Ельміро, зміняться часи,
Презирством "лютим друзям" воздаси!
1.08.2015
Валентин Бут
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2015
автор: Валентин Бут