Не клич мене назад – у нашу юність,
Минулому немає вороття,
Хоча твоє кохання не забулось,
Та ми не змозі зупинить життя.
З роками все давно уже змінилось,
Я не така,як сорок літ назад,
Хоча в душі навіки залишилось
Твоє кохання – як квітучий сад…
Вже сивина і зморшки на обличчі,
Але душа легка і молода,
І щастя хочеться в любому віці,
Хоч збігли роки, як стрімка вода…
Хай все залишиться, не треба руйнувати,
Ламати долі – це вже не для нас,
Бо ми тепер повинні цінувати
Свій кожен день, свій кожен час.
І цінувати тих, хто з нами поряд,
Хто нам присвячував своє життя,
Я збережу в душі твій ніжний погляд,
На все життя, навік, до забуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: LubovShemet