Попід сівером на галявині,
від соснового кореню… в тріск
відривається, сухістю зламаний,
сонця диск.
Я вініловою платівкою
перекину його на штих.
Розплачуся за ніч готівкою,
дзенькну парою золотих.
Научуся у риби рухатись,
роздувати хвоста плащу.
Повторяєш мені на вухо ти:
«Не пущу… Не пущу… Не пущу».
Я басисту тримаю коду,
загортаюся у туман.
До коктейлю кришталик льоду?
Не журися… Усе обман.
Лисеня між корінням гріє
зірку первістку… Пес гарчить.
Сон скінчився… Прощай, Росія!
Йдуть до урвища копачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596477
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2015
автор: Андрій Дзюба