загубившись між хребцями
вкарбувавшись у нейронах
виринаючи синцями
ти в мені – ще й досі вдома
з губ зриваєшся складами
з язика летиш в фонемах
і словами із гортані
й невербально рвешся з мене
ти – це вічні механізми:
не зникаєш анітрішки
тебе на́дмір – в організмі
й дефіцит – в моєму ліжку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2015
автор: Blondberry