А скільки я всього не розказала,
Про новий день, про тугу у мені.
Тобі дзвонила і я так чекала,
Щоб ти втішав серденько у журбі.
Та йшли гудки так довго і страшенно,
А на кінці дзвонив твій телефон.
І по акторськи, мало не богемно
Я викинула трубку, як старий купон.
Пройшли бездонні ці усі години
Тепер ти дзвониш, телефон лунає.
І я від радості говорю пів хвилини,
Бо час пройшов й думки́ вже не згадаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2015
автор: Olesia Bellamy