Над горами гріється білий туман,
А біля хати над ясеном літають круки.
Серце моє уже наркоман. А руки,
Взявши між пальці фіолетовий огризок,
Малюють із слів картину.
Слова розсіваються по білому аркуші,
Немов насіння рослини, кинуте в важкий ,
Вологий грунт. Скоро із того насіння слів
Виростає якась химерна рослина – вірш.
Але моєму серцю бачиться в ній якась
Небачена диво – квітка. Напевно це глюк.
Серце моє уже наркоман.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595475
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2015
автор: Василь Надвірнянський