Я плакала... І горошини сліз,
супротив всіх неписаних законів,
котилися і падали не вниз,
а прямо в душу, де твоя ікона.
І очевидна в тім моя вина,
що надала тобі такий високий статус,
бо за життя для тебе не змогла
хай не іконою, а хоч ким-небудь стати.
Ну не змогла тебе до себе прихилить,
хоч як би ревно й щиро не молилась...
Нехай дарує тобі небо ТАК любить,
щоби ікона в твоїм серці теж з'явилась!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2015
автор: Meggi