Милому Містеру- Гарномунастою ....
Сьогодні ти щасливий!
Ти - не той...
І що та пристрасть -
тільки клаптик ночі!
Ти відродився феніксом, як очі...
зустрів, відчув тепло Її долонь...
І окрім них нічого вже не треба...
Безсила звабниць гра і марні їхні чари...
Чужі ,- безликих тіней ,- колуари...
Той світ минулий - пам'яті не вартий!
(сам Бог тобі, мабуть, нарешті сплутав карти...)
Тобі тепер дожити б лиш до ранку,
щоби заглянути коханій знову в очі,
знайти себе так треба в їх просторах,
і зрозуміти - сон твій був пророчим!
І захотіти все, що є віддати...
роки... відпустки... найдорожче - душу.
Свобода ?.......Ні! Тепер вона лиш душить!
Безвихідь - жертва їй... Самотність - вирок...
(Самотніх чаша - то папір і ... ручка)
Не так!... Не так тепер захочеш жити!
Ти мусиш бачити Її відбиток в внуках,
і суєта щоденна більш не мука,
а радість, що дарується коханій...
Єдиній ... рідній ... назавжди жаданій.
20.07.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595006
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2015
автор: Іванюк Ірина