Живу в окупації. Вити хочеться...
Нас визволять, знаю! Хоч не пророчиця...
Німецькі фашисти у фільмах.Крайність...
Сучасні , рашисти, не кращі. Реальність...
А карлик - антихрист єхидно зиркає.
Здалека, мов кобра, ядом цвиркає.
Я тут не одна. Таких багато...
Маленькі діти, лежачий тато...
Блакитне небо...Сонце жовто-гаряче...
У розпачі батько. Ночами плаче...
Живу у неволі...Хочу вити.
Душа моя в'яне, та мушу жити.
Тут жовто- блакитне лиш сонце і небо...
Якби не діти... вогонь на себе !
Valentyna Uroda 19/07/2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: Гонорова пані