Волошки у житі...Волошки у полі,
Сонечко іскриться на їх пелюстках.
Синь у жовтім полі, як на видноколі,
Волошкові зорі у твоїх очах.
Вечори чудові, співи солов'їні,
Жито наше й поле...Скільки в нім прикрас.
Очі твої рідні, волошково-сині,
Сповнений любов'ю наш з тобою час.
...Ми завжди з тобою...Не зів'яли квіти.
Життєві турботи разом нам нести.
В злагоді й любові ростуть наші діти,
В них наші надії і наші світи.
...Відспівало літо...Вже дорослі діти-
Волошковим цвітом дивляться на нас.
Діти, наші діти, то найкращі квіти,
Волошкові очі в наших онучат.
Виросли й онуки...Щедра наша осінь..
Несемо ми в зиму все, що зберегли.
Вечори чудові і ранкову просинь,
Волошковим цвітом стали я і ти.
Пролетять ще роки...Така Божа воля.
Упадуть на землю сині пелюстки.
Відцвітуть вчолошки, потемніє поле,
А ми будем поруч - наші два горбки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594572
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.07.2015
автор: геометрія