нереальність так і лишається нереальною
близькі світи непересічними
коли торкаєшся справжності спраглою
будь готова в ній себе потопити
до самого дна
початкової
краплі
своєї самотності
знаком
спіралі
вісмірки
що стягує руки
в безруховість
у коло
циклічності
уколами
само.ти
в вічності лишишся
далекою
спогадом
поглядом
на фіолетовість
небом
зі смаком
червоного сонця
що тоне
навічно
...
навіщо
в тобі
?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594392
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2015
автор: мелодія сонця