Помаранчеве сонце
У пригорщі овиду лізе.
Оком вправно моргало
Весь день, тож стулити пора.
Стихли трави-мурави,
Лелеки сховались у гнізда.
Залишила двори
Галаслива гінка дітвора.
Небо дивиться мляво.
Активність потрохи втрачає.
Позіхає і тягне
На себе перину із хмар.
Колискову деревам
Чугайстер на пищавці грає.
Зняв корону і ліг
Під ялиною Вітерко-цар.
Світ іде на спочинок.
Бджола затихає у цвіті.
Я в автобусі їду.
Театром палає нутро.
Скільки довкруж родзинок,
Чуття закидають у сіті!
Подив гасне тоді лиш,
Як ніч розпрямляє крило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)