вітер розвіє зшиток затаєних слів
зірве дах з твого будинку
вітер давній досвідчений лютий звір
а ти просто наївна людинка
пустотливе спустошення простору
як стандарт
бал почався
бурхливо звивається зливи
потаємні слова осквернили гарячий асфальт
а самотність твоя - справедливості міра
по дорогам затертим за звичаєм вже не підеш
там з секунди цієї священні дуби відростають
ти забираєш слова
всі відносно свої
разом з сонцем вечірнім вмираєш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Принц Флорізель