чомусь ти суцільна
а Всесвіт без тебе порожній
і я вириваю з корінням
емоції всі
в самотності цій
напівкроками до божевілля
я бачу тебе наяву та уві сні
зруйнований вщент
у пустельному світі ілюзій
спадкую останню надію
зів'ялих троянд
вже сотню разів з букетом
під вікнами мрію
що вийдеш ти поспіхом
найпрекрасніша в сад
крім тебе ніщо не врятує
не здійме на ноги
я сиплюся порохом спогадів
на асфальт
чомусь все так складно
але на дещицю я вірю
що в енну хвилину ти прийдеш
і будеш моя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Принц Флорізель