Стогне мати, моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Просить лагідно воїна - сина:
"Бережись, бережись, бережись!
Береже тебе Бог хай і доля,
Ти в бою, мій синочку, держись.
Як зачепить тебе вража куля -
До землі ти міцніш пригорнись.
І вона тебе, сину, зігріє,
Ти лиш віру в життя бережи,
Своїм духом всі рани обвіє,
Тільки, любий мій сину, живи!
У тобі і її, сину, сили,
Захистить і тебе від біди,
Твої мрії- живі, незрадливі
Будуть жити сьогодні й завжди".
Знову стогне моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Ми її захистити зумієм -
Це козацький для нас заповіт.
Рідний краю, моя Україно -
Кожен день, кожен час, кожну мить:
Молим Бога й благаємо сина:
"Бережись і вертайся живий!"
Ми ще вірим, що знайдемо сили,
І відчує наш ворог свій крах,
Зробим все для людей України
І розіб'ємо ворога в прах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594062
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.07.2015
автор: геометрія