Бентежу твою душу, ой, ще й як бентежу,
Як тріпотливого по осені листка,
Бо маєш ти її чутливу і безмежну.
Ну, а моя на відстані півкуль — близька.
Так реагує на мінливості погоди —
Буває в кожного із нас дощів сезон.
Мабуть, залежить не від нас, а від природи —
Вливати при нагоді свіжості озон.
Бентежу твою душу думкою все рідше,
Стараюсь їй надати спокій і тепло…
А спогад той листок ще ніжністю колише
І почуттів розмотує тісний клубок. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Lana P.