Село втрачає – винятковість!
Багато хто – загубив совість!
Господар з двору - злодій на поріг!
Хто ж про таке гадати б зміг?!
Пила із ранку – вже «скрегоче»,
Тихенько над людьми «регоче»,
Поля «голенькими» лишаються!
Ніхто ж цьому і не пручається…,
Не чутно пташка, як співає!
Чиєсь авто уже «горлає»,
Лишилась тиша в наших мріях,
Таке, ось, трясця у подіях…,
У вщент зрубають всю посадку,
«Ту смужку захисту» - у згадку,
А що з металу – покрадуть,
На пункти збору – все здадуть!
Ось так, «наш світ» - перевернувся!
Багато хто – цьому жахнувся!
Матеріальне – застилає очі,
Дивитися на це – немає мочі…,
14.06.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593876
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: Ніколь Авілчаду