(зцілення літом… і спогадом… й запахом квіту…)
** між мною і пам’яттю: спогадами зранені обоє…
Знаю, він буде приходити в спомин світанків,
Певно, забути ночей з ним не зможеш ніколи…
Знахарем-доторком вже заліковують ранку
Спогади запахів тіла твого й матіоли…
** спрага літа і любові у вдовинім серці…
Ой, розкрилося як серце часом сплаченим,
Як висвячувалось росами кохання!..
І прощались двоє потай спозарання –
Танув лід, і біль, і сльози літ розтрачених…
** ти своє у долі викупила болем –
тож прийми кохання давнє від мене
Губить надія-кораблик у часі сліди
Серед байдужих потоків із днів наших сірих –
Не віддавай же, благаю, ту райдугу-мрію
Ти на поталу печалей – і в дім мій ввійди!
** залікує рани час, щоб життя тривало
Знову тіла спраглого чари наді мною!..
Знову, доле, ділимо нічку із вдовою, –
І люблю, і мучусь, і кохаюсь в щасті!..
Час би й попросити: «Йди за мене, Насте!..»
***
(літу, року...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2015
автор: Касьян Благоєв