Росою грає вранішній спориш,
плече проймає чиста прохолода.
А ти на сіні запашному спиш
і сон твій назирати - насолода.
Ще наяву потоки сновидінь -
їх ледве-ледве стримують повіки.
Чолом пробігла випадкова тінь
та від усмішки кинулась навтіки.
Надокучають промені рясні-
вже сонце небом тихо покотилось.
Спитаю: чом сміявся уві сні?
Хоч знаю певно - я тобі приснилась.
13.07.2015
(фото з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2015
автор: Галина_Литовченко