А ми, очевидно, побачимось вже не скоро -
Цей поїзд на захід без чаю і без зупинок.
Там в тамбурі курить чомусь не солдат, а морок
І все недолуго, неначе стільці без спинок.
Тобі пощастило - ти любиш свою дорогу
Чи стежку - як хочеш - ти йдеш нею майже прямо.
Хоч іноді в серці заб'ється, бува, тривога,
Тебе надихає спекотний липневий ранок.
Ніхто не зупинить. Хотілось перепочити,
Зійти на секунду на тихе старе узбіччя,
Тобі не щастило. Ти просто захочеш жити
І хтось тебе спинить рукою за передпліччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2015
автор: Олександр Гриб