про що говорити нам як простір безжально звузиться рівно до розмірів шкільної лінійки ніби здавлений поміж ключицями?
про мого Василя Семеновича чи про твого Івана Павловича?
троянди в моїй долоні все глибше вгризаються в пальці
щоразу коли хочу тебе торкнутися
але не торкаюся..
твоя звичка всміхатися й мружитись завше як тільки забуду слова
посміхатися й мружитись мружитись і посміхатися
так ніби не рветься по шву ця пауза шовкова тонка
так ніби не тріскає нитка
ледве стримуючи останній ґудзик..
поза яким вже обертається заіржавлений ключ у замковій щілині
хтось гупає у двері плечима намагаючись зірвати завіси
але коли врешті-решт їх відчинять -
пломенітимуть тільки троянди
на підлозі розсипані..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2015
автор: Майя Грозова