Пізно,заснули свічі проти ночі,
Слізно, ще моляться і плачуть очі.
На стіні, немов нагострений булат,
Розтинають тихо стрілки циферблат.
Мовчки, колише зорі ніч – колиска,
Огризком місяця крізь хмару блиска.
Душа впивається коктейлем часу,
Забудеться, впаде у ночі чашу.
Пізно. Вдивляюся у темний простір,
Десь там птах нічній гукнув, наче постріл.
А зорі пробивають небо – стелю,
Пізно. Пора лягати. Постіль стелю.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593221
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: Василь Надвірнянський