[i](...з самого початку!)[/i]
Звідки вогонь? Заіскрився так смі́ло-затійно....
Стру́нку торкнув й заржавілий змістився засов!
Світ вже завмер і безмовно любується мрійно,
як проростає у серці тоненько Любов.
В слові тепло́ колихає уяву мою
і набуває увага глибинного змісту.
Ти усміхнувся, надія ж читає: "Люблю..."
й вперто дивує незмінно проникливим хистом
натяк ловити, ледь чутні барвисті тони́;
промінь найменший німої (для двох лиш!) розмови;
душ непримітну вібрацію кольору снів....
....Світе, наївну не смій викривати цю змову!
Й ти не спіши, Суєто, упіймати у чіпкість
сухо і чітко так мовлених в поспіху фраз, -
погляди мовкнуть у них і втрачають чар! ...Блідість
не оминути чуттів між буденних обра́з.
Тож зачекай на узбіччі ти днів мої́х, Дійсність, -
хай розгориться! (...згасати ще вічність цілу́....)
Час хай не встигне і холод байдужий припізнить,
мить хай завмре! - зігріваю я Мрію свою....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2015
автор: Мар’я Гафінець