Літ наших золото

                                               Візьми  мої  руки  у  теплі  долоні  свої
                                               І  прожени  десь  далеко  байдужість,яка  віє  холодом,
                                               То  й  співатимуть  нам  у  квітучих  садах  солов"ї,
                                               Ми  ж  іще  не  старі.Так  шалено  серця  б"ються  й  молодо.

                                               Хоча  діти  дорослі  й  онуки  уже  школярі,
                                               Та,як  мовиться,в  порохівницях  ще  вистачить  пороху,
                                               Щоб  кохання  вогонь  калиновий  не  тлів,а  горів
                                               І  не  меркло  із  часом,а  сяяло  літ  наших  золото.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський