Візьми мої руки у теплі долоні свої
І прожени десь далеко байдужість,яка віє холодом,
То й співатимуть нам у квітучих садах солов"ї,
Ми ж іще не старі.Так шалено серця б"ються й молодо.
Хоча діти дорослі й онуки уже школярі,
Та,як мовиться,в порохівницях ще вистачить пороху,
Щоб кохання вогонь калиновий не тлів,а горів
І не меркло із часом,а сяяло літ наших золото.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський