Жевріє ранок, розливаючись красою,
Пучечок світла променіє над росою.
Раденьнько пташечка щебече вдалині
Пташино-дзвінкі втаємничені пісні…
Прокинулась хмаринка білокрила,
Краплинами дощу лице своє омила.
Поплила десь в небеснім верховітті
І розчинилася в повітряному цвіті…
Розносить вітровієм аромат пилку,
І сотні бджілок у нього на шляху…
Ці золотаві медоносні трудівниці
Працюють в повну силу як годиться!
Гойдаються до сонечка деревні віти
Під ними росу п’ють ранкові квіти…
Так стоголосно розпочалась днина!
І тільки щойно з сну піднялася людина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2015
автор: Мілена Ділан