Не дивись в мої очі,
Ти в них не побачиш нічого;
Вже нічого не хочу,
Лиш прОщення хиб і гріхів!
Вони давлять на мене,
Як сила тяжіння земного...
І не знаю того,
Хто б мені ці гріхи відпустив.
Не вдивляйся так пильно,
Бо немає вже й крихти надії
Розірвати насильно
Океан усіх прОжитих днів...
Я тебе турбувати
Ніколи, ніяк не посмію...
Розірвалася тиша
Пустотою несказаних слів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Анатолій В.