Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: РОЯ