Стою над запеченим пагорбом
Пляшка прилипла до руки
Моторошно від думки, що настає новий час
Викладаю з каміння свій вчорашній сон
Наспівуючи, мелодію дитячих часів
Не турбуй мене зараз, просто постій мовчки
Маю сподівання, що очі перестануть бути пустими
І я отримаю знак
Все ближче до краю
Темно
Земля відмовляється слухати
Залишитись?
Стрибати?
Я просто стою
І мабуть, що буду стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Олександр Запп