чаклунка жінка марево з туману
народженна з краплин його тепла
химера бароканська душа драми
ребро Адамове в покоси потягла
присіла сніжно ніжкою за ніжку
дістала той Гомерівський дует
і прочитавши ніжно тепло ніжно
сказала- чари слова,ти поет
і розпласталась хмарно розтяглася
дикою кішкою тим поглядом кудись
брела між літер плавно тонко парно
травами тихими по дикому як рись
чула десь поряд гріє куропатка
в кубельці розкуйовджене маля
зайці стрибають косарям під грядку
чула й той стогін сходу із даля
вмивалася росою й ноги босі
щезали під клинком трави в покосі
щеміло в серці сонце підіймалось
то червня ранок йшов у нім зосталась
чаклунка жінка марево з туману
у чашці чай з ромашки..ганок ганок..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: ЇЇ ТІНЬ