* * *

Ти  в  мені  не  стихаєш  ніяк.
Вже  й,  здається,  душі  доболіло.
А  у  пам'яті,  ніби  маяк,
Ти  -  далеке  і  рідне  світило.
Не  дотягнуся  вже  і  ніяк
Обійняти  не  зможу  ніколи.
Кажуть,  той,  що  душею  добряк,
Той  пліч-о-пліч  крокує  із  болем.
Якби  знати,  куди...  або  де...
І  що  зустріч  колись  неминуча.
Знаю  тільки,  що  сильно  пече,
Бо  життя  твоє  було  квітучим.
Наше  сонце  померкло  із  тим.
Як  так  сталося,  Боже,  для  чого?
Посміхніться  там  разом  із  ним.
А  ми  тут  усміхнемось  про  нього...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: Марічка9