А знаєте, буває в грудях
щемить щось крихітне й непевне.
І млісно якось й не збагнути
чи то застуда, чи душевне?
Всі почуття зібгались в ціле,
дні в невагомості минають.
То хочеться увись злетіти,
то падати без кінця-краю.
Лиш посмішка одна вертає
із того вічного забвіння.
Звучить то все парадоксально..
Чи вистачить на це терпіння?
А може я вже все збагнула?
Як дивне теє дійство зветься...
На волю жалісливо прагне,
та щось, все ж, глушить запал серця.
----------------------------------------------
Дурними здаються людські канони,
На жаль, не зрозуміти їх всіх.
Ти вдосталь стоїш під чужими дверима,
а хтось збиває пороги твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: М`ятна