Мої діти, що тоді ми ще не народили,
Шепотіли мені: "Привіт! Привіт, батьку!",
А я не знав, що маю могутні крила,
І тому жив недбало як безпорадько.
Замріяні крила мої тепер нерухомі,
Бо планерую тихо/справно в подяку -
Фотокартки дітей застигли в альбомі -
Це все, що про них тепер маю на згадку.
25.06.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590375
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: Левчишин Віктор