Другу на смерть батька.
Це ж, напевно, тобі боліло…
Безпорадність терзала душу,
Неспроможність ламала тіло
І кидала з води на сушу…
А на плечі лягало небо –
Видавалося: вже не встати…
Скільки ще розповісти треба!..
Запізнився – немає тата.
Ще би вчора… А нині – пустка.
Хоч би слово… Та, все минає.
Віє холодом… Чорна хустка
Люстро*) вицвіле прикриває.
…Ті ж, хто йшли, як здавалось, поруч
Не дібрали потрібних слів:
Чи ж бо душу сталевий обруч,
Обхопивши, вже не пустив…
Чи байдужість заслала очі,
Чи закляк десь у горлі плач?..
Помолімося проти ночі.
Вічна пам'ять!.. І ти пробач…
-------
*) люстро – дзеркало
17.06.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590240
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.06.2015
автор: Salvador