Це все так страшно, але ми
Вже якось звикли до війни!
Страшенні вибухи гармат
Уже так сильно не гнітять...
Життя чи смерть - усе одно...
Та це ж насправді - не в кіно!
Бо ж не марудний серіал
Знов обговорює загал!
Хтось народився, хтось помер,
Хтось позавчора, хтось тепер...
Життя іде. Найменшу мить
У ньому нам не зупинить.
Не повернуть повік назад
Ті дні, що серденько гнітять.
Та й діти наші... Винні в тім,
Щоб радості не дати їм?!
Звичайно ж ні! Тому зберись!
З поганим настроєм борись!
Війна - це на шляху обрив -
Дивись, щоб сам себе не вбив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Анастасія Лінчук