Так сперечатись.... аж до посиніння!
Про суть життя.... про вищі із основ...
І не зважати на сердець спустіння,
що без тепла замерзнуть тихо знов....
Так віддано свої тримати межі....
Щоб у слабинці не побачив світ!...
..І у дзвінкій знов спати порожнечі.....
Й плекати сумнів... ти ж любити міг!
Так берегти розпачливо тривогу!
І відганяти гордо ласку й сміх...
...Ще дасть востаннє щастя засторогу:
впусти кохання! Ніжність - це не гріх.....
Інакше... будеш дні свої тягнути
пуста... й холодна, хоч іще... жива....
І мрія враз все ж дасть себе відчути:
ліміт урветься - вдарить тятива.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Мар’я Гафінець