Хоч кожен день на роль підходить
Останнього, хай не підводить
Внутрішній лицар, Лінк на всі віки.
Нехай гребе на силу супроти ріки.
Не зводить хай намарне руки до небес.
Усі, хто взнали смерть - ніхто з них не воскрес.
Та лиш тоді твій розум не впаде у кому,
Коли залишив слід на світі цьому.
Буття, що було, що буде,
Напевне не описано ніде.
Тому усе, що маєш ти - цей світ і люди.
Лиш ти їм допоможеш. Не аллахи й будди.
Мені начхати, що там за воротами чекає:
Пекла вогні чи відцвіт раю,
Сипуча бездінь, темне небуття -
Плювати. Тут і вже моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2015
автор: smth