Ми на межі стояли лихоліть
Коло долі сліпого ліхтаря
Я знав, що завтра загримить
Тепер чуже твоє ім’я
З весною ти пішла, затята
І розцвітеш мені, мабуть, на зло
Минулого закрилися дверцята
І між нами з нерозумінь і сварок скло
Я на троянди дивитимуся часом
Ти, напевне, була одна із них
Ти без зупину марила Парнасом
І не прагнула звичайних людських втіх
Я не принц, кохана, просто хлопець
Що не здолав до тебе тисячу морів
Я не дарував прикрас із сонець
Та, мов вітер небом, тобою захворів
А твої очі – краплинки шоколаду
З іншим поділяться теплом
І твої вуста зі смаком винограду
Чудовим мені здадуться сном
© Леся Приліпко, 16.03.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак