Приходжу додому. У шафу – свого [i]аватара[/i].
І знову людина звичайна в мені ожива,
Якій би, мов чайнику, випустить з носика пару
І книгу в обгортці цукеркою, щоб смакувать.
А ще б запросить на побачення бравого клена,
Який кавалером долоню мені на плече…
І очі ув очі – смарагдові в темно-зелені…
У вальсі натхненно… під оплески вітру. А ще
На гойдалці легко-дитинно злітати у хмари,
І вірити: крила не тільки в сумних журавлів…
А десь за кущами майбутнього вже [i]аватари[/i]
Готують пастки , щоб ловить парашутики мрій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589539
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2015
автор: ptaha