Бабине літо в яру напівмертве лежить
Жити. Жити, Жити!
Зранене літо у небо осіннє хрипить.
Пити. Пити. Пити…
Спалене літо димом у хмарах висить.
Круки ситі. Ситі. Ситі…
Клятвою слово жахливе звучить:
Мстити. Мстити. Мстити!
Крицею збодрене бабине літо летить.
Бити. Бити. Бити!
Хай хоч краплина його вольової душі
Залишається жити!
Бабине літо мовчки над Бабиним яром висить
Символом віри.
Рівно світитиме Сонце людям усім
Віримо. Вірим!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589505
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2015
автор: РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)