** … а чорне – траур старості моєї
Ах, літа як летять! – дань приношу для Шіви*! – і далі
Я фарбую у чорне волосся – о ні! – не тому,
Щоби тішитись юністю, де ще не знав я печалей,
Ні, бо чорне – то трауру знак… – Тож подайте старому суму!
----
* бог життя, повелитель часу в індуїстських віруваннях
** ніщо не вічне під вічним небом
Я вже знаю: час покриє білим
Голову мою… І зробить тіло
Не слугою – тягарем для років!
– Що ж ти, юносте, так швидко пролетіла?!.
** не ганьби свою старість у дні свої юні
Був і я молодим, де впивався веселістю днів,
І сміявся із старості, слабкості тіла й очей, –
О Всевишній, тепер Твоя кара – безсоння ночей,
І зів’яла краса, сивина, розум, що потьмянів…
** і втрачаєм красу, сили й дні. – а душа не старіє!!.
Юність вже за краєм… Очі згасли,
І недуг вервечка злих, невчасних,
І... – душа, що старості не знає!
– Це Твій жарт, Всевишній?! О нещастя!..
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589442
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2015
автор: Касьян Благоєв