Чесно себе я відчуваю ізгоєм посеред інших,
Мої думки різняться серед всіх,
Усі кохають,зустрічають, веселяться,
А я сиджу й строчу весь час вірші.
Не знаючи,насправді,що таке кохання,
Лише розбите серце й пустота,
Тоді навіщо я живу на цьому світі,
Я на краю,а там лиш тиша й висота.
Невже немає того,що мені зробить потрібно,
Родити сина,збудувать будинок і дерево посадить,
В житті нема сенсу взагалі,
Як далі жити,як же далі жить.
Мене болить душа за Україну,
Її неначе розпинають на Хресті,
Та я ниє таким великим патріотом,
Я патріот лише у серці і душі.
Нікому непотрібен я таким,
А я й проситися нестану взагалі,
Невже самим залишусь жити,
Залишусь і помру в самотині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589381
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: Юрій Боршош-Кумятський