Мій Лучеську древній в церквах і у скверах,
Де Любарта замок, тополі в омелах.
Де ясен співає про Лесю із ранку,
Де кожен до церкви вдяга вишиванку.
У парку над Стиром, хори солов’їні,
Повітря дурманить покошеним сіном.
Бруківка по місту і клумби, як диво,
Моє рідне місто, ти вічно красиве.
Живемо, як в казці, де липи й каштани,
Повітрям прозорим стрічаєш із рана.
Цвіти і надалі, в добрі, без жалю,
Тебе, Луцьку мій, я безмежно люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588457
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Віталій Назарук