Шукаю ключ. Я загубив пароль.
І десь тут шифр забутий поруч ходить.
Скажи мені, як відшукати броду,
Щоби вернути компас «на добро»?
Вони – літа – не жалують ніяк,
Підходять завше скрадливо й раптово.
А вслід за ними тужавіє слово –
Одна з найперших болісних ознак.
А звичка ніжні струни обрива.
І пелюстки уже обабіч стежки…
І виникають потім вежі й межі,
Яких у щасних долях не бува.
То де тепер шукати первоцвіт?
Як джерело очистить від намулу?
Тих розбудити, що уже поснули
І розтопити збайдужіння лід?
…Ввійду в твій світ турбот і сподівань
І безпомильно відшукаю корінь –
Чому згубились шифри і паролі,
Чому зміліли ласки і слова.
Міцніш стерно обіруч обійму.
І коли ти відчуєш тиху гавань,
Можливо це – найщасливіше з плавань
Очистить всі загати і намул?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2015
автор: stawitscky